Цю стрічку можна було б назвати так: “Гордон Гекко поїхав на полювання”. Дійсно, як і у “Волл-стріт”, Даглас грає багатого пройдисвіта, який вважає себе вищим за будь-які закони і впевнено йде до мети, не вибираючи шляхів. Щоправда, його новий персонаж трохи відрізняється – і не в кращий бік.
Медек стартує у фільмі як самовпевнений мільйонер, який може дозволити собі купити усіх, кого потрібно, лише для того, щоб вполювати і повісити на стінку черговий трофей. Він нахабно розкидається грошима, роз’їжджає у машині з усім необхідним, в тому числі з мартіні і кавовим автоматом; найнятий ним молодий провідник дивиться на ексцентричного клієнта з подивом, проте критикувати не поспішає – гроші є гроші, особливо великі. Коли ж трапляється непередбачене і жертвою стає зовсім не звір, Медек вирішує позбутися небажаного свідка, примусивши його бігати пустелею. Логіка жанру підказує, що рано чи пізно здобич стане мисливцем, але станеться це не скоро. Фінал же, який розгортається вже не в пустелі, не радує, бо є стовідсотково типовим для трилерів і не надто якісно виконаним.
Роль Медека пасує Дагласу добре, незважаючи на те, що ближче до кінця персонаж починає все більше нагадувати типового кіноманіяка-переслідувача. В порівнянні з ним у молодого Джеремі Ірвіна шансів показати свої акторські здібності небагато: більшу частину фільму він бігає майже голим, радуючи своїх прихильниць і демонструючи хорошу фізичну форму. Третім важливим персонажем картини стала безжальна пустеля, яка виконує сюжетну функцію головного мучителя. У стрічці добре відтворено атмосферу спеки й спраги, і режисер дає можливість досхочу надивитись на поранені ноги провідника, однак способи порятунку, які знаходить герой, виглядають не дуже правдоподібно – ці моменти слід було продумати краще.
Підсумок: міцний трилер з добре зіграним Дагласом лиходієм. Сценарій, тим не менш, не завжди переконливий, а наприкінці й взагалі скочується у чисті штампи.
